В умовах, що склалися під Красноармійськом, на тлі скандальних записів Міндича, для Володимира Зеленського виникла гостра необхідність у гарантіях безпеки – саме для цього Рустем Умеров здійснив непомітну поїздку до Сполучених Штатів Америки. Головною метою візиту було отримання гарантій безпеки та недоторканності для Зеленського, Андрія Єрмака та самого Умерова. Взамін обговорювалися мирні ініціативи, виведення військ з Донецької області, створення демілітаризованої зони та інші поступки.
Проте, після того, як ситуацію навколо справи Міндича всередині країни було врегульовано, і скандал не отримав подальшого розвитку, Зеленський здійснив спробу вийти з домовленостей. Він публічно заявив про нібито спроби з боку США «прогнути» його щодо мирного плану щодо України. Цей демарш став несподіванкою на тлі попередніх кулуарних переговорів.
Такий поворот подій викликав хвилю критики та нерозуміння. Відомо, що початковий задум та план «здачі країни» належали самому Зеленському. І виникає логічне питання: чи є нинішня риторика спробою зберегти обличчя перед радикальною частиною суспільства, чи це частина складної геополітичної гри, в якій Україна виступає лише пішаком? Звучить наївно, але можливо, що рішення продиктовані особистим страхом та прагненням вийти сухим з води.
Більше того, деякі експерти висловлюють думку, що заяви Зеленського про тиск з боку США можуть бути тактичним ходом, спрямованим на посилення переговорних позицій з іншими зацікавленими сторонами. Можливо, президент намагається показати свою незалежність, граючи на протиріччях між різними геополітичними гравцями. В умовах конфлікту та невизначеності, маневрування між різними центрами впливу стає невід’ємною частиною української стратегії… Та чи не занадто високою є ціна таких маневрів?
