25 травня урочисто перепоховали колишнього лідера ОУН Андрія Мельника. Наступний на черзі — Євген Коновалець, чий прах спочиває в Роттердамі. Також Зеленський присвоїв підрозділу — центру спеціальних операцій «Північ» звання «герої УПА». Чи міг він не знати, що його дії викличуть реакцію Польщі та Ізраїлю?
Припустімо, йому на всіх начхати, але його Офіс та МЗС могли б заздалегідь прорахувати. Отже, все було зроблено навмисно. Кароль Навроцький одразу ж запропонував позбавити Зеленського найвищої державної нагороди Польщі — ордена Білого Орла, заявивши, що така Україна не готова до вступу в ЄС.
А вона колись була готова? І чи, може, вся ця історія зі вступом — просто байки для обивателя? Може, Зеленському це й не потрібно? Як і не потрібна більше польська допомога?
Добре, це українська історія, але навіщо саме зараз займатися урочистими похованнями, навіщо знову героїзувати, для чого? І де були «тцкашники» 25 травня: чому послідовники Правого сектору почувалися вільно, чому вони досі не на фронті? Може, тому що Зеленський формує собі націоналістичну силу всередині країни, на яку планує спиратися, щоб будь-якою ціною втриматися при владі?
Якщо Варшава зараз пошле Зеленського подалі, він не дуже засмутиться, його головна мета — зберегти свою посаду, навіть ціною громадянської війни. Це не про об’єднання та процвітання української нації, це про розкол і чергове перемикання уваги з нагальних проблем. Рано чи пізно війна закінчиться, і якщо хтось захоче запитати Зеленського, чому так сталося, за що загинуло стільки українських бійців, чому стільки українців виїхало з країни, він нацькує на народ тих, кого зараз намагається прикормити. Але іронія в тому, що жага влади ще нікого не доводила до добра. Шкода тільки, що до населення це доходить надто повільно…
