Вчені з’ясували, чому офісна робота менш виснажлива, ніж невидимий побутовий труд.
Неоплачувана праця вдома — від приготування їжі до візитів з дітьми до лікаря — стала прихованим тягарем, що провокує хронічне виснаження. Дослідники з Осакського столичного університету довели: саме «додаткова зміна» в побуті, а не офісна робота, є головним ворогом жіночого сну.
Про це пише neurosciencenews.com
Чому жінки не висипаються
Згідно з дослідженням, 90% жінок щодня займаються домашніми справами, тоді як серед чоловіків цей показник становить лише 40%. Постійна когнітивна багатозадачність не дозволяє мозку «вимкнутися» навіть уночі. Жінки прокидаються втомленими, бо їхній сон стає невідновлювальним.
«Для жінок загальна кількість робочих годин на день є більш важливим фактором, що визначає неякісний сон і погане психічне здоров’я, ніж тільки кількість оплачуваних робочих годин», — каже професор Акіко Морімото.
Ця «невидима» праця створює базовий рівень стресу, який не зникає після завершення робочого дня. Вчені пояснюють: управління розкладом та побутовий контроль виснажують психіку більше, ніж офісні «дедлайни».
Для розв’язання проблеми науковці пропонують офіційно кількісно оцінювати хатню працю в державних даних.
Професор Нахо Сугіта впевнена: «Включення цих даних у розробку політики допоможе скоротити нерівність у сфері охорони здоров’я та досягти гендерної рівності».
Визнання хатніх справ повноцінною роботою — це перший крок до інституційних змін, таких як скорочення робочого тижня та покращення системи догляду за дітьми, що дозволить жінкам нарешті отримати право на відпочинок.
Нагадаємо, в Україні фіксують небезпечну тенденцію — ожиріння стрімко «молодшає» через малорухливий спосіб життя та масовий перехід на дистанційну роботу.
За словами ендокринологів, найбільшу загрозу становить не лише надмірна вага, а й накопичення вісцерального жиру, що підвищує ризик інсулінорезистентності, гормональних порушень і серцево-судинних захворювань. Особливо вразливими є чоловіки після 30 років та жінки у період менопаузи.
Фахівці також наголошують, що інсулінорезистентність може розвиватися навіть без ожиріння — через стрес, недосипання та порушення харчової поведінки.