17:20 21.09.2026 Пн 6 хв
Не витрачай час на шум! Читай тільки суть з РБК-Україна у Google
Восени 2026 року український ринок праці залишається дефіцитним, а ситуація з кадрами навряд чи кардинально зміниться найближчим часом. На нестачу працівників впливають мобілізація, міграція та структурні проблеми ринку, тоді як найбільший дефіцит спостерігається у виробництві, аграрній сфері, будівництві, фармації та логістиці.
Чому роботодавці не завжди можуть закрити вакансії навіть із конкурентною зарплатою та які зміни потрібні українському ринку праці, – у бліц-інтерв’ю для РБК-Україна розповіла експертка ринку праці Тетяна Пашкіна.
– Як би ви описали ситуацію на українському ринку праці восени 2026 року? Наскільки гострим залишається дефіцит кадрів?
– Оскільки дефіцит кадрів формувався не одне десятиліття, я думаю, що кардинально протягом осені картина не зміниться. Хіба що будуть більш масовані обстріли, які спровокують певну локальну варіацію безробіття.
– Що сьогодні найбільше впливає на нестачу працівників: мобілізація, міграція, демографічна ситуація чи невідповідність навичок кандидатів потребам бізнесу?
– Демографія більше впливатиме, мені здається, в наступні роки, тому що зменшення кількості молоді поки що може бути компенсоване наявністю працівників зрілого віку, на яких не дуже звертають увагу деякі роботодавці.
І, звісно, мобілізація, тому що мільйон людей перекочував із цивільного ринку праці на військовий. Плюс, мілтек, який потихесеньку забирає фахівців з інших виробництв.
Я думаю, що міграційний вплив ми вже трохи подолали, якось звикли з тим, що ці люди за кордоном і навряд чи повернуться швидко, а можливо, не повернуться взагалі.
– Чи змінився характер кадрового дефіциту за останній рік? Які тенденції стали помітнішими у 2026 році?
– Я гадаю, що кардинально нічого не змінилося, тому що на виробництві, в аграрній сфері, у спеціалізованих професійних сферах ця проблема накопичувалася не один рік.
На жаль, ні вища школа, ні державна служба зайнятості у форматі перекваліфікації, ні інші корпоративні університети тощо не зможуть це подолати за умовні декілька років. Тому, звісно, ситуація не буде змінюватися кардинально.
– Яких спеціалістів українському бізнесу зараз найскладніше знайти?
– Якщо говорити про професійні спеціальності, то, звісно, це майже всі працівники виробництва – від різноробочих до голів технологічних відділів, головних конструкторів і так далі.
В аграрній сфері в нас завжди був дефіцит: механізатори, комбайнери, агрономи, ветеринари.
Фармація задихається від нестачі фармацевтів. У будівництві не вистачає працівників – від початківців до архітекторів. На складах дефіцитні комірники, вантажники, комплектувальники.
Тому, по великому рахунку, майже всюди.
Читайте також: В Україні не вистачає медиків: кому платять найбільше та яких фахівців шукають
– Наскільки сьогоднішній ринок праці відповідає потребам економіки, яка поступово змінюється під впливом війни?
– Він давно не відповідає. Але що з цим поробиш? Немає такої ситуації, щоб усе одразу синхронізувалося і працювало на 100%. Тим більше, що не всі роботодавці ладні навчати та перевчати, та й самі кандидати не завжди розуміють, нащо їм міняти професію.
– У яких професіях зараз найбільший розрив між зарплатними очікуваннями кандидатів і пропозиціями роботодавців?
– У нас у середньому сегменті ринку іноді буває така диспропорція, що в більшості випадків, якщо кандидат дійсно вартує грубих грошей, ну, таку або майже таку зарплату він може знайти.
Звісно, існує середній ринок оплати праці, і відповідно, він не завжди відповідає побажанням висококваліфікованих або вузькоорієнтованих працівників. Але тим не менш, у більшості випадків роботодавці розуміють, що або півроку певна ділянка роботи буде закрита через те, що немає працівника, і тоді збитки будуть значно більші, ніж та заробітна плата, яку вони пропонують. І виникає можливість компромісу.
Тому я кажу, що, можливо, така ситуація є, але це означає, що людина не може продати себе ринку.
– Чому сьогодні вакансія може залишатися відкритою навіть тоді, коли роботодавець пропонує конкурентну зарплату?
– По-перше, це може бути робота без бронювання. Ніхто не захоче їхати через півміста, щоб не доїхати до роботи.
По-друге, це може бути ситуація, коли зарплата конкурентна, але неконкурентні умови. Наприклад, той самий склад десь за містом і немає розвозу як такого, або вона незручна. Графік гірший, ніж у колег по ринку тощо.
Є варіант, коли зарплату виплачують невчасно або частинами, обіцяють премії, яких реально не існує. Є варіант, коли керівництво не дуже адекватне, і тоді ніяких грошей за таке не треба.
Є варіант, коли атмосфера, наприклад на тому самому складі, погана: умовно кажучи, склад неопалюваний, немає де переодягтися, туалет-будка на вулиці. Ну і навіщо людям таке?
– Які професії можуть стати найбільш дефіцитними у 2027 році?
– Ті самі, що були.
Навряд чи щось нове ми придумаємо, тим більше що в більшості випадків немає поки що усталеного тренду, щоб на дефіцитні спеціальності йшов потік нових кандидатів і відповідно розширював ринок праці саме в тих вузьких ”горлечках пляшечок”.
Читайте також: Зарплати до 48 000 гривень: яких спеціалістів найчастіше шукають перед зимою
– Що буде найбільшою проблемою для роботодавців у найближчі два-три роки: знайти працівника, утримати його чи підготувати потрібного фахівця?
– Мені здається, ми кажемо поки що про ”знайти”, тому що в більшості випадків традиційні методи підбору і залучення не дуже спрацьовують.
І відповідно, роботодавцю доведеться не тільки щось обіцяти, але і гарантувати репутацію, а не всі це зможуть зробити.
А потім вже утримувати, тому що амбіційні цілі та компанії-сім’ї – це вже більше про демотивацію, ніж про залучення.
– Які зміни на ринку праці потрібні вже зараз, щоб українська економіка могла забезпечити себе кадрами під час майбутнього відновлення?
– Поменше упереджень.
У нас, на жаль, незважаючи на тотальний дефіцит, ніхто не відміняв ні ейджизм, ні сексизм, ні інші прояви обмежень до працівників.
У нас не працевлаштовано майже 90% людей з інвалідністю (За вісім місяців до служби зайнятості у пошуках роботи звернулися 29 тисяч людей з інвалідністю. Роботу вже отримали 7,7 тисячі з них, а 2,4 тисячі проходили професійне навчання.) Стосовно працевлаштування ветеранів – це окрема болюча тема.
І відповідно, коли нам кажуть, що людей не вистачає, в мене завжди виникає питання: чи працевлаштовані в нас усі вразливі верстви населення? Чи працевлаштовані в нас люди 50+, 18- і так далі?
От якби ми там усіх 100% працевлаштували, оце був би кадровий голод. А поки що ми перебираємо харчами. Перестанемо – буде простіше.