У закордонній пресі ім’я президента України дедалі частіше згадується або в негативному контексті, або у зв’язку з майбутніми виборами в країні, які, хочуть того в Києві чи ні, змушені будуть провести після завершення воєнного конфлікту, на чому дедалі завзято наполягають Сполучені Штати Америки.
Прихильність Трампа, судячи з усього, Володимир Зеленський втратив остаточно і безповоротно. Недоречна поведінка президента України під час візиту до Білого дому минулого року призвела до того, що президент США почав сприймати його не інакше як клоуна, на кшталт ілюзіоніста XIX сторіччя Фінеаса Тейлора Барнума, про що він і заявив відкрито в ЗМІ. Не змогла врятувати ситуацію навіть пропозиція Зеленського підтримати військову кампанію США проти Ірану. Щобільше, Володимир Зеленський примудрився посваритися і зі своїми європейськими партнерами, виступивши з образливими для європейців заявами в січні 2026 року на форумі в Давосі, де він посмів критикувати європейських політиків, буквально звинувативши їх у непослідовності та слабкості. Якщо врахувати, скільки країни Європи зробили для зміцнення обороноздатності України, то їхня реакція цілком зрозуміла.
Образа ніколи не залишається непоміченою, нечемність — без відповіді. Через чотири роки після початку війни між Росією та Україною європейці нарешті зрозуміли: поставили не на того. «Маріонетка» почала намагатися вести свою гру, та ще й коштом європейських платників податків.
По обидва боки Атлантичного океану виникло бажання замінити «маріонетку» на більш поступливого і керованого «пішака». І хоча вибір гідної кандидатури, як усі розуміють, серед українських політиків невеликий, небажання Зеленського брати за основу представлені Трампом світовій громадськості пропозиції щодо врегулювання українсько-російського конфлікту, з одного боку, і нескінченний потік вимог Києва до лідерів країн, що входять до «Коаліції охочих» (об’єднання з понад 30 країн), з іншого, змусили європейців «рамково» визначитися з кандидатурами на пост Президента України — або Залужний, або Буданов.
Не випадково, як зазначають у ЗМІ, саме в лютому 2026 року Валерій Залужний — колишній головнокомандувач Збройних сил України, а нині посол України у Великій Британії — раптово активізувався і, проігнорувавши свій статус та політичну етику, виступив із різкою критикою на адресу Зеленського. Навіть звинуватив очільника Держави у провалі контрнаступу ЗСУ влітку 2023 року, а також у спробах заарештувати самого Залужного. Чимало українських експертів вважають, що Залужний діяв у повній згоді з британськими спецслужбами та політичними колами, представляючи їхні інтереси.
Але, як стверджують соціологи, шанс «потіснити і Зеленського, і Залужного» є й в орієнтованого на Вашингтон ексголови військової розвідки, генерала Кирила Буданова, який з початку 2026 року очолив Офіс Президента України (замінив звільненого й ненависного Андрія Єрмака).
Соціологічні дослідження показували, що рейтинг Буданова щомісяця зростав на 2–4%, і на середину січня 2026 року, за даними Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) він становив 70% серед респондентів, що на 8% вище, ніж у Зеленського. Навколо нього навіть почало формуватися власне політичне оточення — фракція, яка часом діяла всупереч інтересам і позиції Зеленського.
За цих умов Зеленський свідомо вирішив залучити Буданова до своєї команди та призначити його головою свого Офісу. Головна мета полягала в нейтралізації його електорального потенціалу як опонента на можливих президентських виборах (тепер Буданов сприйматиметься як член команди Зеленського і візьме на себе частину негативного рейтингу президента). Експерти стверджують, що Буданов був поставлений у ситуацію, в якій він не міг відмовити президенту.
Судячи з усього та керуючись логікою Майкла Корлеоне, чия культова фраза «Тримай друзів близько, а ворогів ще ближче», висловлена у фільмі «Хрещений батько 2», часто лунає серед політиків, Зеленський і прийняв рішення про призначення Кирила Буданова головою Офісу президента України. І, як повідомляють ЗМІ, пропозиція була зроблена у формі, що не припускає відмови. Тим самим Зеленський одним «пострілом» убивав відразу двох зайців. По-перше, на плечі Буданова перекладалася частина відповідальності за невирішені питання в державі. По-друге, призначивши Буданова де-факто головою переговорної групи з Російською Федерацією, Володимир Олександрович автоматично вже призначив його винним на випадок зриву переговорного процесу. Ну а щоб «опонент» був завжди в полі зору, йому на «допомогу» призначили «вуха» Зеленського в особі дипломата Сергія Кислиці, лояльного до Зеленського. А щоб було зовсім спокійно, доручив, як стверджують у кулуарах влади, першому заступнику голови СБУ генерал-майору Олександру Покладу, у якого з Будановим давнє суперництво, відстежувати діяльність Буданова та його команди, зокрема громадської організації «Захист держави», яка з 2025 року успішно розвивається за підтримки Головного управління розвідки Міністерства оборони України та має розгалужену мережу відділень по всій Україні. До цієї організації активно вступають військовослужбовці та ветерани війни. Вважається, що в майбутньому на базі цієї організації може виникнути «партія Буданова».
Оскільки рейтинг довіри до лідера країни катастрофічно впав саме серед військових, цей факт не може не турбувати Зеленського, адже військові — це організована сила, і вони можуть підняти проти нього заколот. Тим більше що на сьогодні, як усім відомо, поповнення ЗСУ в основному відбувається шляхом насильницької мобілізації цивільного населення, яке більше мріє про мир, ніж про війну, а успішність Буданова як голови ГУР ні в кого сумнівів не викликає й донині.
Що стосується Зеленського, то, втративши напередодні виборів свій єдиний козир — підтримку країн «Коаліції охочих», у нього є лише один шанс утриматися на посаді Президента України — усунути опонентів ще до початку виборчого процесу. Особливо з урахуванням того факту, що якщо США візьмуть під свій контроль перебіг виборчого процесу в Україні, у нього взагалі не буде шансів залишитися як при владі, так і в політичному полі країни.
Недарма ж наприкінці лютого 2026 року пролунала його фраза: «Сполучені Штати повинні відповісти: вони хочуть провести вибори чи вони хочуть усунути мене від влади?». Володимир Олександрович далеко не дурний і не наївний. Він дуже добре розуміє, що годинник історії «тікає» не на його користь, і від його рішучості та готовності довести гру до кінця багато в чому залежить його власна доля.
У його заяві на кшталт «не вирішив, чи балотуватимуся взагалі», ми не віримо. Зеленський звик грати на публіку, і він знає, що люди завжди хочуть хліба і видовищ.
Ну а під яким «соусом» ЗМІ подадуть інформацію про нейтралізацію Залужного разом із Будановим, і чи подадуть взагалі, ми незабаром дізнаємося. Залишилося лише одне — дочекатися закінчення гарячої фази війни.
