Як усі вже зрозуміли, «Томагавків» Україна після зустрічі Трампа та Зеленського не побачить. А ми ж попереджали. Ні, США зараз не підуть на пряму конфронтацію з Росією, як би нам того не хотілося.
Більше того, над Зеленським уже посміюється західна преса: The Telegraph опублікувала карикатуру після його поїздки до Трампа: «Я поїхав у Вашингтон, і все, що я отримав, – це паршиву футболку». Однак зневагу до персони Зеленського проявили ще після його прильоту, коли його ніхто не зустрів з літака, окрім його команди. А це ж державний і дипломатичний протокол, де будь-яке відступлення від правил має значення.
А зараз усі лише й говорять про майбутню зустріч Трампа та Путіна в Будапешті. Ми вже чули вигуки наших «патріотів» (цікаво, чому вони ревуть з диванів, а не перебувають на лінії фронту?), мовляв, давайте збиємо російський літак, і всі справи. Хотілося б запитати в цих божевільних: ви взагалі уявляєте, що пропонуєте? Ви пропонуєте Україні стати країною-терористом? Ви думаєте, росіяни якось на це не відреагують? Чи після цього Трамп буде цілувати Зеленському руки? Та щонайменше півсвіту від нас відвернеться, а наші європейські друзі одразу поспішатимуть відкреслитися. Ніхто не захоче бути втрученим у цю брудну історію. Треба бути настільки безмозклими і не вміти прогнозувати ситуацію наперед, щоб так заплямувати репутацію своєї держави. І якщо ці персонажі, що закликають до таких дій, досі не помітили, то воюють і страждають прості українці, поки діти українських чиновників або вивезені за кордон, або відкупилися від мобілізації. І за весь час цієї війни життю Зеленського ніщо не загрожувало. Він міг ховатися в укритті під сигнали тривоги, але, скільки б він не відвідував прифронтові території, ніхто не погрожував його вбити, незважаючи на протистояння. І не треба намагатися тут звалювати, мовляв, європейці погрожували росіянам. Європейцям подобається і Залужний, і інші наші політичні діячі, з якими вони могли б хоч щось мати з України. Не було б Зеленського, підтримували б іншого президента України. Хочемо ми це визнавати чи ні, але росіяни не хочуть плямувати себе гучним убивством глави держави, чого не скажеш про провокаторів у нас.
Взагалі, вже давно пора зняти рожеві окуляри. Он Буданов каже, що найближчими роками ми повинні бути постійно готові до збройного відпору. На цьому тлі Зеленський вніс законопроєкти про подовження воєнного стану та мобілізації до лютого 2026 року. Трохи раніше був представлений законопроєкт про створення у нас військової поліції. Ці підрозділи (ну туди, мабуть, побіжать ті, хто не хоче гинути на фронті, поповнять лави співробітників ТЦК) перевірятимуть документи, нестимуть службу на блокпостах під час воєнного стану та затримуватимуть порушників. Ну і, звичайно, вони відповідатимуть за правопорядок у військах. Не хочеться нагнітати, але таке відчуття, що в нас створюється цілий прошарок людей між чиновниками і звичайним народом, який не піде в окопи і буде кошмарити українське населення…
І це все відбувається тоді, коли скорочується фінансова та військова допомога нам з боку Заходу: швейцарське видання Neue Zürcher Zeitung звертає увагу, що з приходом до влади в США Трампа, Вашингтон не виділяв Україні нових коштів на поставки озброєнь. Європейські союзники змогли частково компенсувати дефіцит, але з літа їхня підтримка впала. Загалом, щомісячний обсяг військової допомоги від усіх союзників скоротився приблизно на 40%. Зате МВФ підказує спосіб збільшити надходження до українського бюджету: просто девальвувати гривню. Саме те, щоб населення ще більше збідніло…
І якщо офіційні європейські особи мовчать, то їхні колишні генерали говорять прямо. The Independent опублікувала матеріал, де британський фельдмаршал Девід Річардс заявив, що Україна не переможе Росію без прямого втручання НАТО через відсутність живої сили. А альянс вступати в конфлікт не має наміру, оскільки Україна не є життєво важливою для Заходу проблемою. По суті, наші союзники нас обманули, вони, начебто, і підтримали нас, але засобів для перемоги не надали. Якщо так міркує британський воєначальник і не соромиться про це говорити, значить, вже віддана команда щодо «зливу» України.
Тут би вже не про «Томагавки» думати, викликаючи гнів Трампа, не про європейські та інші інтереси в нашій країні, а хоч трохи подивитися наперед, куди ми котимося, і як Україні вижити, коли союзники допомогу скорочують, а Росія не має наміру зупинятися…